Відкритий лист Посла України В Ізраїлі до каналу 1+1

Israeli-flagГоловному редактору департаменту журналістських розслідувань
Телеканалу «1+1»

Максиму Сухенко

Щодо сюжету в програмі «Гроші»
про лікування в Ізраїлі постраждалих на Майдані

Шановний п. Максиме,

16 червня 2014 року у спецпроекті «Гроші» телеканалу «1+1» було продемонстровано сюжет, в якому висвітлювалася тема лікування в Ізраїлі українських громадян, постраждалих під час масових протестів на Майдані в лютому ц.р. У передачі прозвучали звинувачення на адресу волонтерів у нечесному використанні коштів, зібраних на потреби потерпілих майданівців, а також поставлено під сумнів доцільність відправки поранених українців в ізраїльські медичні центри.
Як безпосередній свідок і учасник справи, я не можу залишитися байдужим до неправдивого висвітлення подій, які заслуговують щонайменше на позитивну оцінку з боку як громадськості, так і журналістів.
Я був прикро вражений і збентежений однобоким і заангажованим висвітленням даної теми. Автори сюжету роблячи серйозні звинувачення і оперуючи значними сумами не звернулися за поясненнями, зокрема, до медичних центрів, які погодилися прийняти на лікування тяжкопоранених українців, не надали слова волонтерам, які ініціювали цю безпрецедентну благодійну акцію, не поцікавилися у відповідних органів або навіть медичних посередників реальною вартістю подібного лікування і реабілітації в Ізраїлі, заявивши про завищені ціни і найдорожчі клініки. Глядачеві нав’язується думка, що всі події, пов’язані з лікуванням майданівців в Ізраїлі, були спланованою і холоднокровно здійсненою аферою.
Повертаючись до історії питання, хотів би нагадати про той хаос, який царював наприкінці лютого – початку березня в Україні загалом і навколо потерпілих на Майдані зокрема. Посольство України в Ізраїлі протягом двох тижнів намагалося зібрати інформацію про поранених, які потребували медичної допомоги за кордоном. Було написано низку листів на адресу майданівських медиків, МЗС, МОЗ, Мінсоцполітики, МНС України, однак чіткої інформації про поранених з діагнозами нами так і не було отримано.
Паралельно, Посольство активно опрацьовувало можливість лікування українських громадян за рахунок ізраїльської сторони. Мною особисто було проведено ряд зустрічей з Міністром закордонних справ Ізраїлю, депутатами Кнессету, бізнесменами, було написано кілька нот із проханням до ізраїльської сторони допомогти у лікуванні постраждалих українців.
Однак, у зв’язку тим, що з боку української сторони так і не було надано необхідних медичних документів, а профспілковий комітет МЗС Ізраїлю оголосив безстроковий страйк, офіційної згоди на прийняття постраждалих на лікування від ізраїльських органів влади отримано не було.
Враховуючи складну ситуацію, Посольство продовжувало проводити роботу щодо можливості організації медичної допомоги в Ізраїлі за сприяння українських волонтерів.
Час вимагав дій, люди потребували невідкладної медичної допомоги, яку вони не могли отримати в Україні. Кількість героїв «Небесної сотні» поповнювалася, що змушувало активістів, волонтерів і просто небайдужих людей шукати будь-які можливості допомогти постраждалим. Мова йшла про життя або смерть людей.
Саме завдяки рішучості, наполегливості і людяності невеликої купки людей, які протягом трьох днів і ночей власними надзусилями змогли здійснити те, що не вдалося зробити на державному рівні, 10 поранених хлопців отримали шанс на повернення до нормального життя. Слід підкреслити, що всі рішення і дії протягом тих кількох діб приймалися і робилися лише з думкою якнайшвидше допомогти, перш за все, тяжкопораненим, життя яких знаходилося під загрозою і лікувати яких (з огляду на важкість поранень) відмовилися інші зарубіжні клініки, зокрема в Німеччині та Польщі.
Українські волонтери, представники єврейської общини України за допомогою небайдужих ізраїльтян спромоглися домовитися з ізраїльськими медичними центрами, знайти необхідні перші внески на лікування, оформити купи потрібних документів. Зусиллями українських волонтерів було знайдено спеціальний літак, який міг перевезти тяжкопоранених хлопців. Попередньо, цей літак планувалося використати для транспортування за кордон лише двох потерпілих, однак взяти на борт транспортер міг до 10 осіб, тому українські волонтери вирішили повністю доукомплектувати літак пораненими.
Таким чином, вже 7 березня 2014 р. до Ізраїлю прибула група поранених з 9 осіб, до якої входили: А.Запотоцький, О.Гуч, С.Железняк, А.Наталенко, Р.Пятковский, В.Бондаренко, В.Бедюк, С.Трапезун, Ю.Білокоз. 5 березня, рейсовим літаком, окремо прибув до Ізраїлю О.Шкіль.
Очолювала групу Наталія Попова, яка була волонтером А.Запотоцького та О.Гуча і займалася організацією транспортування і пошуком клінік для лікування потерпілих з Волині.
Зусиллями ізраїльських волонтерів поранених було розміщено в ізраїльських медичних центрах «Хадасса» (м. Єрусалим) і «Каплан» (м. Реховот). Слід окремо зауважити, що вибір клінік був зумовлений, перш за все, їхньою згодою взяти на лікування тяжкопоранених українців, оскільки інші клініки від них повністю відмовилися або не змогли надати будь-яких гарантій. Зокрема, А.Запотоцькому та О.Гучу медичну допомогу погодився надавати лише центр «Хадасса», домовленість про що було досягнуто заздалегідь, оскільки на цих потерпілих були попередньо надіслані необхідні медичні документи, які були передані у декілька ізраїльських клінік. Решту хлопців було доставлено у «Каплан» – державний медичний центр, що є одним з найдешевших в Ізраїлі, і який спеціалізується саме на вогнепальних пораненнях.
Н.Попова, як представник українських волонтерів, розпочала співпрацю з ізраїльською волонтерською групою. За участі представників Посольства були проведені переговори з представниками ізраїльських клінік, де отримували медичну допомогу українці, досягнуто домовленостей щодо знижок на лікування для потерпілих. Ізраїльськими волонтерами було організовано постійне чергування у клініках і супровід постраждалих, забезпечено комфортні умови перебування, включаючи культурну програму, інтернет і телефонний зв’язок тощо.
Викликає щонайменше здивування твердження, що хлопці, після прибуття до Ізраїлю, були позбавлені уваги і піклування. Я особисто, представники Консульського та Гуманітарного відділів Посольства на постійній основі відвідували наших ранених і жодного разу не отримували від них ніяких нарікань. До кожного з потерпілих були прикріплені волонтери, які не лише опікувалися станом здоров’я українців, допомагали спілкуватися з медперсоналом, підтримували настрій, створювали умови максимального комфорту, але й виконували часом особисті прохання, які абсолютно не стосувалися мети перебування, про що, наприклад, міг би розповісти у своєму інтерв’ю С.Железняк.
На даний момент, вісім постраждалих завершили лікування і повернулися в Україну: С.Железняк і А.Наталенко, В.Бедюк, С.Трапезун і Ю.Білокоз, Р.Пятковский і В.Бондаренко, О.Шкіль. Двоє тяжкопоранених майданівців, яким були проведені складні хірургічні операції, продовжують курс лікування та реабілітації в Державі Ізраїль: О.Гуч – у медичному центрі «Хадасса» (м.Ейн – Керем), А.Запотоцькій – в реабілітаційному центрі «Хадасса» (м. Єрусалим).
Як вже було оприлюднено в прес-релізах Посольства, лікування всіх постраждалих в Ізраїлі повністю оплачено. Зокрема, в клініці «Каплан» оплата за лікування С.Железняка, А.Наталенка, С.Трапезуна, Ю.Білокоза, В.Бедюка, О.Шкіля, Р.Пятковского, В.Бондаренка проводилася таким чином:
- 70 тис. дол. США – первинний внесок, зроблений спонсорами (у тому числі 60 тис. дол. США президентом Всесвітнього Форуму російськомовного єврейства А.Левіним);
- 315 тис. дол. США – внесок Благодійного фонду «Фонд громади Приірпіння» на лікування О.Шкіля , Р.Пятковского, В.Бондаренка;
- Більше 40 тис. дол. США – пожертви, зібрані волонтерами на рахунок клініки «Каплан».
На лікування ще двох громадян України А.Запотоцького і О.Гуча, які перебувають в клініці «Хадасса», Благодійним фондом «Фонд громади Приірпіння» на початку було переведено 150 тис. дол. США. За результатами домовленостей, досягнутих з Міністерством закордонних справ Ізраїлю, 82 473 дол. США, необхідних на лікування і реабілітацію А.Запотоцького і О.Гуча, було покрито Державою Ізраїль. Крім того, ще 10 тис. дол. США – вартість другої операції О.Гуча – було зібрано волонтерами додатково.
Хочу окремо зазначити, що доплата Міністерством закордонних справ Ізраїлю вказаної суми, яка була здійснена відразу після закінчення страйку в МЗС, фактично була виплатою суми, якої не вистачало для повного закриттям рахунків, виставлених ізраїльськими клініками за лікування наших громадян. В той же час, така доплата була можливою лише після відповідної перевірки Міністерством охорони здоров‘я Ізраїлю адекватності наданих рахунків.
Слід підкреслити, що всі названі вище суми, витрачені на лікування, є рівноцінними наданим послугам. Щоб переконатися у цьому, достатньо звернутися до ізраїльських медичних закладів, які можуть надати відповідну інформацію щодо вартості лікування в країні. Хотів би також відзначити, що керівництво і медперсонал ізраїльських клінік «Каплан» і «Хадасса» пішли на значні фінансові поступки і пільги, за що треба подякувати ізраїльтянам. Зокрема, деякі лікарі відмовилися від гонорарів, було надане безкоштовне житло і харчування для рідних потерпілих.
Відомо, що медицина в Ізраїлі є дорогою, але принаймні для п’ятьох хлопців з Майдану лікування в ізраїльських клініках було єдиним шансом на повноцінне життя, якщо не на життя взагалі. Решта п’ять постраждалих, доцільність перебування яких в Ізраїлі зараз ставиться під сумнів, були ретельно обстежені. Кожному з них було надано необхідне і можливе на той момент лікування, а також відповідні рекомендації. В той же час, беручи до уваги вартість лікарських послуг та фінансові труднощі, було прийнято рішення про лікування лише тих поранень, які були безпосередньо пов’язані із Майданом. У випадку із С.Желєзняком, необхідно зазначити, що ізраїльські спеціалісти не рекомендували додаткового хірургічного втручання, оскільки на той час, очікуваний ефект міг би бути негативним і погіршити стан здоров’я хворого.
На жаль, лікування в Ізраїлі постраждалих на Майдані українців стало спекулятивною темою. Я не хотів би з’ясовувати причини такої прискіпливої уваги, але, думаю, що вони знаходяться далеко не в гуманітарній площині. Волонтерська акція, яка стала найкращим прикладом взаємовиручки і підтримки, завдяки якій було побудовано нові мости дружби між Україною та Ізраїлем, подається як міжнародний скандал. Можливо причина в тому, що ми звикли жити у суспільстві, побудованому на корупції, і за кожним благородним вчинком намагаємося знайти підлий мотив.
Можливо, варто прийняти іншу реальність, в якій існують люди, здатні на співчуття і безкорисливість.
Я був свідком сліз і безсонних ночей ізраїльських волонтерів, які переживали за лікування незнайомих українців, як за власних рідних. Ці люди жертвували свій час, гроші, енергію, щоб допомогти тим, хто був у біді. І вони продовжують свою діяльність зараз, допомагаючи вже новим постраждалим, українським військовим, які були тяжко поранені на Донбасі.
Після подібних репортажів у цих людей виникає справедливе питання: «чи варто робити добро?».
Таке питання варто було б поставити журналістам, які створюють такі передачі. Шановні журналісти, чи варто робити добро?
Чи варто українській «Волонтерській сотні» продовжувати роботу по збору ліків, медикаментів, інших необхідних речей для українських військових та переселенців? Чи варто Н.Поповій далі займатися лікуванням нових поранених – українських хлопців, що беруть участь у Антитерористичній операції на сході України? Чи варто ізраїльським волонтерам проводити благодійні акції і збір коштів на допомогу українським потерпілим у східних регіонах країни?
Я впевнений, що варто!!! І сподіваюсь, що не дивлячись на подібні матеріали, так думатимуть сотні добровольців, які намагаються підтримати Україну в цей складний період; які об‘єднуються в реальні доброчинні організації на сторінках інтернет-ресурсів; які витрачають власний час і можливості побути зі своїми родинами на благодійні справи; і які допомагають потерпілим у шпиталях після важкого робочого дня. Рекомендую вашим журналістам відвідати сторінку «Israel supports Ukraine» у Фейсбуці, яка має понад 2000 користувачів, і поцікавитись у цих людей, що вони думають про такі передачі.
Сумніватися, контролювати, критикувати – плідна праця, бо викликає інтерес у пасивної частини суспільства. Якщо «правдошукачі» мають реальні докази шахрайств, то суд має їх розглянути і винести обвинувачення!
Якщо ж телеканал «1+1» хоче взяти на себе таку відповідальну місію, як виявлення істини, то було би добре шукати цю істину не лише у представників однієї сторони, а зібрати об’єктивні факти і вислухати думки різних учасників подій. Впевнений, що такий підхід допоміг би глибше розібратися у ситуації, а не робити чергову сенсацію на людському горі і сльозах, та підбурювати і без того збуджене суспільство, до ненависті і ворожнечі.
Вважаю, що журналістам, як і багатьом лікарям, можливо слід згадувати вираз «не нашкодь» перш ніж випускати в ефір результати чергового «розслідування», які не лише викривляють реальні події, але й можуть зруйнувати в людях бажання робити добро і допомагати тим, хто потерпає.
Ми маємо навчитися будувати нову країну не на негативі і сенсаціях, а на любові до ближнього, гармонії і справедливості.
Давайте разом будувати красиву Україну.
Слава Україні!

З повагою,

Посол Г.О.Надоленко